Сумська міська рада

Пейнтбол

Коли вперше дивишся змагання з цього виду чи-то спорту, чи-то відпочинку, спочатку не розумієш, що відбувається: настільки несерйозний вигляд мають солідні чоловіки в масках з подібними до іграшкових автоматами, які стріляють один в одного кольоровими кульками і ховаються від пострілів суперника за великими надувними перешкодами.

Та, виявляється, несолідна, на перший погляд, гра має досить солідну історію. І щороку зростає кількість її прихильників у всьому світі. Проводяться чемпіонати світу, Європи, першості країн. Запозичена з-за океану, винайшли цю забаву, звісно ж, американці, гра докотилась і до нашого міста.

Відкрита першість міста з пейнтболу , присвячена Дню визволення Сум, проходила у вересні 2004 року на спортивної споруди МІСЬКВО та вивела на старт шість міських команд.

Під час проведення змагань заступник голови обласної федерації з пейнтболу Олег Шепілов пояснив, що цей вид спорту, хоч і нагадує дитячу гру у війну, але вимагає від гравця спритності, миттєвої реакції, а також командної згуртованості. До того ж це досить дорогий вид спорту, бо у гравців недешеве екіпірування, яке захищає їх від “куль”, спеціальна “зброя”, яку спортсмени називають маркер. А кульки виготовлені з желатинового покриття, і всередині їх - харчовий барвник.

Тож дозволити собі створити команду і «погратися» можуть люди з достатком. У нас, у Сумах, як правило, в пейнтбол вперше починають грати на корпоративних відпочинках солідні фірми. А потім, відчувши смак гри, створюють команди і виступають на змаганнях.

Головний суддя змагань, голова обласної федерації Олег Макаров залишився задоволений виступами команд, відзначивши їх добру підготовку та прагнення перемогти. Всі шість команд, а це представники фірм «Кодак», «Домотехніка», «Домотехніка-юніор», «Рона», «Будмакс» та команда «Художник» заслуговують на найкращі слова.

У напруженій боротьбі перемогла команда «Кодак» (на знімку), другими були «Художник», на третьому місці - «Будмакс».

Втім, від цих змагань виграли всі – і учасники, які отримали, за словами одного з них, «чергову порцію адреналіну», і глядачі, серед яких було багато дітей, членів родин гравців, колег.