65-Й РІЧНИЦІ ПЕРЕМОГИ У ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
ОБЛИЧЧЯ ГЕРОЇВ-СУМЧАН
З 12 квітня стартував спільний соціальний проект Сумської міської ради та ТРК "Академ-ТВ" "Обличчя героїв-сумчан", присвячений 65-річчю Великої Перемоги.
Чи знають сьогоднішні сумчани про тих героїв, своїх земляків, які на фронтах Великої Вітчизняної та у тилу ворога наближали Великий День Перемоги? Чиї приклади мужності та ратної доблесті можуть слугувати взірцем для сьогоднішніх нащадків? Чиї імена фронтовиків незаслужено призабуті?
Пробудити пам'ять наших земляків, нагадати про славних синів сумської землі та їх геройські вчинки і має саме на меті цей проект.
Щодня перед випуском новин телеканалу протягом однієї хвилини сумчани дізнаватимуться про героїв, які не шкодуючи сил та власного життя крок за кроком, день за днем йшли до Нашої Перемоги!
* * *
8 травня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишився 1 день
Петро Леонтійович КУЛЬБАКА
Наприкінці серпня 1941 року група з 22 чоловік на чолі з Петром Кульбакою покинула Глухів та пішла в Слоутські ліси.
В 1942 загін приєднався до партизанського з’єднання Ковпака. Але діяв на території Глухівського району. Тут лише впродовж місяця загін звільнив від окупантів ряд сіл, знищив 30 поліцаїв, гітлерівських солдат і офіцерів, 8 ворожих машин, підірвав 3 мости, захопив великі трофеї.
Батальйон Кульбаки проводив успішні диверсійні операції на залізниці в районі Калиновичі в Білорусі, вів бої в Гомельській, Волинській, Житомирській, Київській областях, пройшов рейдом по тилах німців до Карпат.
Указом Президії Верховної Ради СРСР за вміле керівництво партизанським полком, особисту мужність та відвагу в боротьбі проти ворога на окупованій території Петру Кульбаці 7 серпня 1944 року присвоєне звання Герой Радянського Союзу.
7 травня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 2 дні
Федір Федотович ДУДНИК
З вересня 1942 по квітень 1943 йдуть запеклі бої на півдні – за Кримський та Таманський півострови. Фашистське командування сконцентрувало на місцевих аеродромах велику кількість літаків.
Саме на цій ділянці довелось діяти екіпажу літака, штурманом якого був гвардії капітан Федір Дудник. 12 березня 1943 року під сильним зенітним вогнем противника він вивів свій бомбардувальник точно на ціль – залізничний вузол в Керчі. Скинуті бомби викликали три великі пожежі, зруйнували залізничне полотно.
Через кілька днів екіпаж бомбардувальника знищив на ворожому аеродромі два літаки.
За роки війни Федір Федотович бомбив ворожі об’єкти в Новоросійську, Севастополі, Керчі, Одесі, Пловдиві, Бухаресті, Варшаві, штурмував Берлін. Хоробрий льотчик здійснив 312 бойових вилетів, знищив 33 танки, 51 автомашину, 38 літаків на аеродромах та 7 - в повітряних боях, безліч складів, залізничних вузлів.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 вересня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії капітану Федору Дуднику присвоєно звання Герой Радянського Союзу.
6 травня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 3 дні
Петро Платонович ІВАНОВ
В січні 1945-го війська І Білоруського фронту з плацдармів на Віслі перейшли в рішучий наступ. В боях особливо відзначився 574-й мінометний полк під командуванням полковника Петра Іванова. Мінометники завдали нищівних ударів гітлерівцям на рубежі Пшилет - Остроленка – Варка і тим самим забезпечили успішну переправу стрілецьких підрозділів через ріку Пилиця.
Під час запеклих боїв з відступаючими фашистськими військами на берегах Одера мінометники вивели з ладу 7 мінометних батарей, 25 кулеметних точок ворога, втрати противники зросли до півтисячі чоловік.
Полковник Іванов в цих боях особистою хоробрістю запалював бійців та офіцерів на героїчні вчинки.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року а вміле керівництво полком та особисту мужність Петру Іванову присвоєно звання Герой Радянського Союзу.
5 травня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 4 дні
Віктор Сергійович НАГОРНИЙ
В травні 1943-го року 8 наших винищувачів прикривали наземні війська в районі Неберджаєвська. В повітрі радянські авіатори зустріли велику групу німецьких винищувачів. Вступивши в бій з ворогом, радянські аси розладнали їх бойовий порядок, перешкодивши скинути смертоносний вантаж на наші війська. П'ять літаків не дорахували гітлерівці після поєдинку. Одного збив особисто старший лейтенант Віктор Нагорний.
В цьому ж районі ланка літаків Нагорного знов зустріла 25 фашистських "хейнкелів" та "юнкерсів" і 10 "мессершміттів". Смілива атака радянських льотчиків внесла паніку в ряди противника. Безладно скинувши бомби на розташування своїх же військ, ворог втік. Переслідуючи гітлерівців, Віктор Нагорний першими ж пострілами збив "юнкерса". У короткій сутичці противник втратив 4 бомбардувальники. Всі наші літаки повернулись на аеродром.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1944 за мужність та героїзм у боях з німецько-фашистськими загарбниками Віктору Нагорному присвоєно звання Герой Радянського Союзу.
4 травня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 5 днів
Петро Сергійович ТИМЧЕНКО
Осінь 1943-го. Підручні засоби для переправи – човни, бочки, плоти – підготовлені. Першим в небезпечну путь вирушило відділення 5-ї стрілецької роти, яким командував рядовий Тимченко.
Гітлерівці очікували спроб форсування і відкрили вогонь з гармат, мінометів та кулеметів. Бійці налягли на весла. Нарешті човен дістався берега. Воїни кинулись вперед до траншей гітлерівців. Атака була стрімкою та безповоротною. Петро Тимченко особисто знищив понад десяток фашистів.
Та вранці на захопленим плацдармом з’явились німецькі літаки, в контратаку пішла піхота. На відділення Тимченка наступало близько роти німців.
Мужність та незламна воля допомогли. Бійці відбили кілька контратак і змусили піхоту повернути назад. Відділення Петра Тимченка утримувало захоплені позиції до підходу головних сил полку.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року за мужність та відвагу, вміле керівництво відділенням під час форсування Дніпра присвоєно звання Герой Радянського Союзу.
3 травня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 6 днів
Олексій Федотович АФРИКАНОВ
Літо 1943-го. Перед радянськими військами завдання – блискавично оволодіти портовим містом Новоросійськ, обійти з півдня Таманське угрупування німців і знищити всю систему оборони ворога на Кубані.
Пізно ввечері 9 вересня катери групи прориву атакували вогневі точки фашистів на молах, підірвали сіткові загородження. Слідом за ними катери під командуванням капітан-лейтенанта Африканова на повному ходу увірвались в порт. Німці зустріли їх сильним артилерійським вогнем.
Тоді командир групи повів катери, притискуючи їх до молу, так ворог не зміг вести прицільний вогонь. Удар торпедами – і батареї гітлерівців злетіли в повітря. Катери понеслись вздовж причалів, знищуючи вогневі точки ворога.
Сміливі та раптові дії чорноморців, підтримані артилерією та авіацією, забезпечили успішну висадку великого десанту. 16 вересня Новоросійськ було визволено.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 вересня 1943 року за виняткову мужність і відвагу в боях за визволення Новоросійська капітан-лейтенанту Олексію Африканову присвоєно звання Герой Радянського Союзу.
2 травня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 7 днів
Роман Агапійович ШКУРКО
В ніч проти 3 жовтня 1943 року почалося форсування Дніпра. Сапер Шкурко з телефонним дротом на рибальському човні першим поплив через ріку. Налагодивши з островом телефонний зв’язок, він почав переправляти туди бійців полку.
Ворог відкрив по переправі сильний вогонь. Човен Шкурка від вибуху снаряду перевернувся на середині річки, але саперу вдалося врятуватися. Допливши до берега, він знайшов інший човен, і знову став перевозити бійців.
Аж ось солдат побачив невеликий паром і вирішив захопити його. Спочатку сапер перевірив, чи не замінований він, потім доставив до острова і за наказом командира загрузив на паром поранених бійців.
Навкруги розривались міни і снаряди. Кілька солдат було вдруге поранено, осколок влучив і в Романа, але він не покинув весел, поки не дістався до берега. Після лікування воїн знову став до строю.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 рокуза здатність до самопожертви, за мужність і відвагу під час форсування Дніпра Роману Шкурку присвоєне звання Герой Радянського Союзу.
1 травня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 8 днів
Тимофій Якимович ЯКОВЛЄВ
Коли фашисти окупували рідне село Ніцаха Тростянецького району, 15-річний хлопець став вірним помічником партизан, виконував їхні завдання. Був заарештований за підозрою в розповсюдженні антифашистських листівок. Стійко тримався на допиті і через відсутність доказів його звільнили.
Коли Ніцаху визволили, пішов на фронт. Взимку 1945-го на західному березі Вісли під час наступу молодший сержант Яковлєв вогнем станкового кулемета ліквідував дві німецькі вогневі точки, знищив до півсотні гітлерівців.
В бою в районі Дзембово (Польща) Тимофій одним з перших увірвався у траншею противника і почав поливати фашистів смертельним свинцем. Коли скінчились патрони, парубок вихопив кинджал та врукопашну кинувся на ворога, поки на допомогу не приспіли бойові товариші. Гітлерівці були розгромлені.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за відвагу та мужність, стійкість і витримку молодшому сержанту Тимофію Яковлєву присвоєне звання Герой Радянського Союзу.
30 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 9 днів
Марко Степанович МАЙДАН
Липневої ночі 1944-го року група бійців, серед яких рядовий Марк Майдан, захопила невеликий плацдарм на протилежному березі річки Неман. Фашисти намагались скинути радянських воїнів у ріку.
Під час 9-ї контратаки проти наших бійців йшло півтори сотні гітлерівців. Сімка сміливців, не дивлячись на поранення , зустрічає ворога шквальним кулеметним та автоматним вогнем. Ворог щоразу відступає, та з новими силами кидається в контратаку. На цей раз їх не менше трьохсот. Знову запеклий бій. Від вогню радянських воїнів полягло майже половина фашистів. Так і не здолавши опору купки відважних, ворог відступив.
Вранці наступного дня 64-та стрілецька дивізія успішно форсувала річку на цій ділянці та зайняла містечко Лунну. Звістка про подвиг героїв швидко облетіла всю армію.
29 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 10 днів
Василь Дмитрович ЛИТВИНЕНКО
Рішучою атакою потрібно вибити ворога з села Жуляни. Підрозділи 520-го стрілецького полку пішли в наступ, та ворог чинить впертий опір.
Артилерійський вогонь противника змусив червоноармійців залягти, а потім відійти назад. Наші війська понесли тяжких втрат. Залишились без командирів третя рота та деякі взводи.
У цій складній обстановці молодший сержант Литвиненко прийняв командування ротою на себе і вирішив знову атакувати ворога.
Не витримавши раптового удару, гітлерівці покинули свої окопи і закріпились в центрі села. Тоді радянські бійці розвивають наступальні дії. Своєю надзвичайною мужністю Василь Литвиненко просто запалює воїнів на подвиг.
Він перший увірвався в село. Багнетом і гранатами знищив кількох фашистів, підбив самохідну гармату "Фердинанд".
Рішучі дії бійців під командуванням Литвиненка забезпечили успіх завданню всього полку.
28 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 11 днів
Микола Григорович ДОКАШЕНКО
Зима 1945-го. Земландський півострів, на північ від Кенігсберга.
Німецька авіація, що базується на аеродромі Грос-Діршкайм, часто наносить удари по радянським військам. Але літаки-розвідники весь час бачать це летовище пустим. Та незабаром відшукали замасковану схованку літаків поруч з аеродромом, у лісі.
Ранком 23 лютого група винищувачів вилітає на виконання бойового завдання. Наліт був настільки несподіваним, що німецькі зенітки не встигли зробити жодного пострілу.
Знищено 10 бойових машин противника і дві під час спроби піднятись в повітря. Вправні льотчики, серед яких і сумчанин Микола Докашенко, також зруйнували господарські приміщення та висадили в повітря склад з пальним.
27 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 12 днів
Петро Панасович МІРОШНИЧЕНКО
В ніч на 1 січня 1944 року стрілецький полк одержав наказ визволити село Печище Гомельської області, що було одним з важливих опорних пунктів противника. Підступи до нього прикривались кількома ворожими дзотами. Командир взводу розвідки 717-го стрілкового полку лейтенант Петро Мірошниченко мав ліквідувати два з них.
З настанням темряви група Петра підповзла до одного з дзотів на відстань 15 метрів. Фашисти відкрили вогонь.
Лейтенант кинув у дзот гранату, але в ту ж мить був поранений у плече та руку. Не маючи змоги стріляти з автомата, командир піднявся у весь зріст і кинувся на амбразуру, закривши своїм тілом дуло кулемета.
Бійці змогли гранатами та багнетами знищити фашистів, які були у дзоті. Шлях для наступу був відкритий. Гітлерівців вибили з села.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1944 року за безсмертний подвиг в ім’я Вітчизни лейтенанту Петру Мірошніченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
26 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 13 днів
Іван Онисимович ЄРЕМЕНКО
Чотири години точиться бій. Гармати старшого сержанта Єременка прийняла на себе основний удар ворожих машин. Німецька піхота обходить артилеристів з флангів. В розпалі бою поранено командира взводу. Іван приймає командування на себе і організовує кругову оборону. Контратаку противника відбито. Але німці концентрують нові сили і знову переходять в наступ. Дві наші гармати приймають бій з "тиграми" та "фердинандами".
Два танки підбито та снаряд влучив і в нашу гармату. В живих залишились командир та кілька бійців, але вони не збираються покидати поля бою.
В рукопашному сутичці Єременко особисто поклав чотирьох солдат і офіцера. Скоро приспіли радянські підрозділи і відкинули ворога.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року командиру батальйону 388-го Сандомирського полку за героїзм, виявлений під час форсування Одера і утримання плацдарму присвоєно звання Героя Радянського Союзу
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року старшому сержанту Івану Єременко за героїзм та мужність присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
25 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 14 днів
Леонід Євдокимович ПОЛЯКОВ
…Радянські частини тільки-но захопили міст через річку Одер та втримати його не змогли. Фашистським диверсантам вдалося висадити міст у повітря. Кілька спроб форсувати Одер не мали результату. Майор Поляков просить дозволу переправитись на той берег кількома кілометрами нижче, де оборона противника представляється слабкішою. Боротися зі швидкою течією та уламками криги довелося вночі. Спершу відплив човен з трьома розвідниками, пізніше ще два з бійцями. Вони протягли через річку металевий трос.
Розвідникам вдалось беззвучно зняти обслугу німецького кулемета. Швидко переправили батальйон бійців. Під командуванням майора Полякова вони вийшли в тил противника. Гітлерівці, охоплені панікою, провели кілька контратак, але безуспішно. Радянські бійці знищили кілька танків та бронетранспортерів. Тим часом сапери налагодили понтонний міст. Наступного дня по ньому переправились основні сили 172-ї стрілецької дивізії та частина танків 3-ї танкової армії.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року командиру батальйону 388-го Сандомирського полку за героїзм, виявлений під час форсування Одера і утримання плацдарму присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
24 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 15 днів
Олександр Олександрович РОЙЧЕНКО
Вересень 1943-го. Йшли жорстокі бої за залізничний вузол і одне з найбільших міст Сумщини – Конотоп.
Фашисти закріпилися на висоті поблизу міста. Кілька стрілецьких підрозділів не змогли протистояти кулеметному вогню звідти. На допомогу прийшла мінометна рота старшого лейтенанта Ройченка. Три кулеметні точки та близько взводу гітлерівців було знищено. Цей успіх запалив солдат. З вигуками "Ура!" вони вирушили на висоту. Після короткої рукопашної сутички зайняли ворожі позиції. Олександр був двічі поранений в цьому бою, але залишався в строю.
В бою за село Страхолісся, що на Київщині, знову відзначились мінометники Ройченка. Вони знищили дві кулеметні обслуги та півсотні солдатів. А коли скінчились міни, командир повів своїх бійців в рукопашну атаку.
До особистого рахунку лейтенанта тоді додалось 8 здоланих ворогів. Не зважаючи на поранення він керував боєм. Однак рани виявилися смертельними. Врятувати відважного офіцера в госпіталі не вдалося.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань та виявлених при цьому мужність та героїзм старшому лейтенанту Олександру Ройченку присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
23 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 16 днів
Сергій Сергійович ГРЕБЧЕНКО
Червень 44-го. Триває визволення Білорусі.
Командир взводу Сергій Гребченко одержав завдання розвідати сили і вогневі засоби противники, що відступали до міста Бобруйськ на жлобінському напрямі. Бійці непомітно проникли у глибокий тил гітлерівців і виявили дислокацію піхоти і техніки ворога. Та коли вже повертались, на шосе Жлобін – Бобруйськ натрапили на німецьку автоколону. Сміливці знищили 15 автомашин з піхотою.
В липні взвод лейтенанта Гребченка відзначився в боях за Слонім, увірвавшись в місто буквально на плечах ворога.
За 14 днів безперервних боїв взвод знищив близько півтисячі фашистських солдат і офіцерів, майже стільки ж захопив в полон, розгромив автоколону та штаб німецького полку.
22 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 17 днів
Дмитро Антонович КАРАБАН
Початок 1945 року. Йдуть бої між Віслою та Одером.
47-а гвардійська танкова бригада має в обхід вийти на західну околицю польської столиці. Батальйон під командуванням гвардії капітана Дмитра Карабана форсованим маршем просувається на північ. В результаті стрімкої атаки армійці звільняють місто Жирардув і перерізають шосе Варшава – Ченстохов. Потім вибили окупантів з міста Сохачев.
Важкий кровопролитний бій зав’язується на підступах до міста Лещенов. Прорвавшись в тил ворога, танкісти Дмитра Карабана знищили дві артилерійські батареї, підбили 12 ворожих машин.
Танк самого командира вступив у поєдинок з двома німецькими. В жорстокій сутичці комбат був смертельно поранений. Це сталося 17 січня 1945 року.
В цей же день в результаті обхідного маневру, який забезпечував танковий батальйон Дмитра Карабана, визволено столицю Польщі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за вміле керівництво батальйоном під час прориву оборони противника в боях за Варшаву та проявлені при цьому мужність та відвагу Дмитру Карабану присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
21 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 18 днів
Михайло Павлович АКІМОВ
Йшли бої за Білорусь. Поблизу станції Лісна стрілецький полк раптово атакували з флангу фашистські автоматники, підтримувані 15-ма танками і самохідними гарматами. Радянські воїни змушені були окопатись. Гармату, навідником якої був Акімов, обстріляли німецькі танки. З артилерійської обслуги живими залишились двоє – навідник і піднощик снарядів. Ворожі танки обходили гармату з двох боків. Тоді артилеристи несподівано викотили гармату на відкриту позицію і відкрили вогонь, першим же снарядом пошкодивши "Тигра".
Не зважаючи на поранення, бійці продовжували обстріл. Ще підбито три танки. Та в атаку знов сунули ворожі бронетранспортери. Артилеристи стійко оборонялись. Але сили були нерівні. Снаряди розривались вже зовсім поруч. Вбито піднощика снарядів. Михайло втратив свідомість…
І саме в цю мить з могутнім "Ура!" радянські воїни пішли в контратаку. Противник не витримав натиску і відступив.
Через півтора місяці госпіталізації хоробрий артилерист повернувся в свій полк.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1944 року Михайлу Павловичу Акімову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
20 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 19 днів
Семен Панасович КРАСІЙ
Наприкінці вересня 1943 року відділення саперів, де служив 16-річний Семен Красій, одержало наказ замінувати ділянку поблизу Пушкарівки. Юнака послали у розвідку. Помітивши гітлерівців, непомітно підповз до них і відкрив вогонь з автомата. Шестеро ворогів повалилися на землю. Інші кинулись тікати. Тим часом підійшли сапери.
Після визволення Сум сапери розміновували шлях Суми-Ромни. Але не встигли бійці виконати завдання, як їх атакували фашисти. Командир відділення загинув. Тоді Красій взяв командування на себе, вміло організував кругову оборону. Німці намагалися знищити групу радянських сміливців, але мети не досягли. Скоро до мужніх саперів підійшла допомога.
За хоробрість і відвагу, виявлені в боях проти німецько-фашистських загарбників під час визволення міста Суми та форсування Десни і Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 листопада 1943 року Семену Панасовичу Красію було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
19 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилося 20 днів
Олександр Андрійович БУТКО
У боях за Дніпро полк під командуванням Олександра Бутка спочатку під шквальним вогнем далекобійної артилерії та авіації ворога здійснив переправу, а потім впродовж кількох днів утримував зайнятий плацдарм. Тоді артилеристи знищили більш як 2 батальйони піхоти ворога, мінометну батарею, кілька протитанкових гармат, придушили вогонь двох десятків станкових кулеметів.
За сміливі та рішучі дії особовому складу 167-го гвардійського артилерійського полку командування оголосило подяку.
Багатьох бійців було нагороджено, а Олександру Бутко Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
18 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишився 21 день
Павло Порфирійович САГАЙДАЧНИЙ
Літо 1944 року. Розвідвідділення 314-ого артилерійського полку отримало наказ провести розвідку вогневих позицій ворога на протилежному березі Вісли.
Бійцям на чолі з командиром Павлом Сагайдачним довелось діяти під сильним вогнем противника. Вони виявили п’ять кулеметних точок, дві гармати, мінометну батарею гітлерівців. Радянські артилеристи отримали координати цілей та знищили їх влучним вогнем, але снайпери противника невдовзі вирахували наших розвідників. Діяти треба було обережно, але швидко.
Павло по-пластунські поповз в напрямку мосту, де розмістились ворожі стрілки, і самотужки знешкодив їх. Розвідники зібрали тоді багато цінної інформації про ворога. Бійці не раз вплав і на підручних засобах переправлялись через Віслу, аби своєчасно доставити її командуванню полку. І кожного разу координати були точними.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1945 року за мужність та відвагу, проявлені при форсуванні Вісли, старшому сержанту Павлу Сагайдачному було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
17 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилось 22 дні
Антон Семенович МАЧУЛЕНКО
Війну зустрів лейтенантом на західному кордоні в районі Тернополя командиром розвідувального броневзводу 37-ї танкової дивізії. Воював на Курській дузі, брав участь у Нижньо-Сілезській операції.
В боях за взяття Берлину відзначився 3-й мотострілковий батальйон 70-ї Червонопрапорної ордена Суворова Проскурівської механізованої бригади. Командир батальйону капітан Антон Мачуленко вміло організував вуличні бої у німецькій столиці з 22 квітня по 2 травня 1945 року.
Радянські воїни тоді знищили до 170 та взяли у полон більше 400 ворожих солдат та офіцерів, захопили 30 автомашин, біля 40 ручних кулеметів, 8 гармат, 4 склади з боєприпасами, підбили 4 танка. Командир батальйону показав приклад мужності та відваги своїм підлеглим.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за показове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та проявлені мужність та героїзм капітану Антону Мачуленку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
16 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилось 23 дні
Дмитро Іванович ТУРБІН
Звання Героя Радянського Союзу Дмитро Турбін отримав ще в квітні 1940 року на початку Другої світової війни, за хоробрість та мужність, вміле керування артилерією стрілецького корпусу під час подолання "лінії Маннергейма".
З перших днів Великої Вітчизняної війни генерал-майор Дмитро Турбін командує артилерією 21 армії, а потім – 4 гвардійської армії.
В кінці 1943 року генерал-лейтенант артилерії Д.І. Турбін призначений заступником командуючого артилерією І Українського фронту. Брав участь у підготовці операції з визволення Києва.
Під час запеклих боїв за визволення Правобережної України, нехтуючи небезпекою, Д.І. Турбін багато часу проводив серед артилеристів на передовій. В січні 1944 року під час однієї з поїздок на передній край був тяжко поранений.
23 січня 1944 року Дмитро Іванович Турбін від отриманих поранень помер. Похований в Києві у Парку Вічної Слави.
Д.І.Турбін був також нагороджений орденом Червоного Прапора, орденом Суворова 2-го ступеня, орденом Богдана Хмельницького 2-го ступеня, медалями.
15 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилось 24 дні
Євген Матвійович ТЕРЕЗОВ
5 липня 1943 року в бою біля хутора Яхонтов Бєлгородської області дивізіон 124-го гвардійського артилерійського полку під командуванням гвардії капітана Євгена Терезова двічі відбив атаку півсотні танків супротивника. За період боїв з 5 липня по 9 серпня 1943 року його дивізіон підбив 27 танків, знищів 11 гармат, 5 мінометів і велику кількість живої сили німецької армії.
Відважний офіцер-артилерист Євген Терезов був поранений і помер у серпні 1943 року. Похований він у селі Полкова Микитівка Богодухівського району Харківської області.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 вересня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії капітанові Терезову Євгену Матвійовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
14 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилось 25 днів
Микола Семенович НЕСТЕРОВСЬКИЙ
25 березня 1944 року бійці саперного взводу 794-го стрілецького полку, у якому воював Микола Нестеровський, отримали завдання відшукати можливі місця переправи та форсування річки Прут.
Коли розвідгрупа висадилася на протилежному боці ріки, одразу ж попала під шквальний вогонь німців. Микола Нестеровський під прикриттям товаришів вирушив у розвідку вздовж берега та виявив паром, що охоронявся. Після сутички з ворогом вдалося відбити паром та переправити його на берег, де розташувалися наші війська. Згодом на ньому почалася переправа бійців та техніки. Завдяки рішучим діям Миколи Семеновича, мужності та відвазі бійців його відділення, вдалося без втрат захопити плацдарм на річці Прут.
За проявлену мужність та відвагу, бійців саперного відділення було нагороджено орденами та медалями, а їхньому командирові – Миколі Нестеровському - присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
13 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилось 26 днів
Борис Іванович БЕРЕСТОВСЬКИЙ
У листопаді 1943 року йшли запеклі бої за визволення Києва. Екіпаж танку Т-34, у якому Борис Берестовський був радистом-кулеметником, отримав наказ проникнути в глибину захисту супротивника в районі Пущі-Водиці та перекрити шосейну дорогу Київ-Житомир.
Коли радянська машина прорвалася крізь німецькі окопи, танкістам вдалося знищити багато живої сили ворога та знешкодити декілька вогневих точок. Спочатку фашисти були в розгубленості, але згодом, прийшовши до тями, кинулися на танк Бориса Берестовського. "Тридцятчетвірка" опинилася у кільці ворожих танків та гармат.
Але наші танкісти мужньо прийняли удар, і, знищивши дві штурмових гармати та один фашистський танк, вирвалися з кільця та приєдналися до свого батальйону. Разом з ним екіпаж вирушив під постійним бомбардуванням у рейд на Фастів, де теж знешкодив кілька вогневих точок ворога.
Усі члени екіпажу танку були представлені до нагород.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за уміле виконання наказу командування та виявлені при цьому мужність та відвагу Борису Берестовському було присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
12 квітня 2010 р.
До 65-річниці Великої Перемоги залишилось 27 днів
Василь Панасович БАТЄХА
Історія його подвигу розпочалась у серпні 1943-ого, після розгрому фашистських військ на Курській дузі.
Під час форсування Дніпра в районі Кременчука 27 вересня його загін під прикриттям густого туману на човнах досяг одного з островів, що був зайнятий німецькими військами. Його рота досягла острова і знищила 36 гітлерівців, особисто ним було знищено 17 німецьких солдат і офіцерів. Два дні потому під мінометно-кулеметним вогнем противника його рота форсувала друге русло Дніпра. Після чого фашисти відступили і залишили на полі бою 150 гітлерівців.
За проявлену мужність і героїзм під час форсування Дніпра командиру роти протитанкових рушниць 282-гвардійського стрілецького полку 92-ї стрілецької дивізії лейтенанту В.П. Батесі було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
